Для вас, батьки

Поради батькам

Дитина – дзеркало родини:

як у краплі води відбивається сонце,

так у дітях відбивається

моральна чистота матері і батька.

                                                                             В.Сухомлинський

• Учіться відповідати на поставлені запитання. Ніко­ли не кажіть дитині: «Я тобі потім розповім».

Маляті цікаво почути відповідь саме зараз, коли щось здивувало її або є для неї незрозумілим. Мож­ливо, через півгодини вона й не згадає, про що запи­тувала. Тому не лінуйтеся, не розповідайте дитині, як сильно ви зайняті й що «завтра ми обов'язково про це поговоримо» — так ви тільки зведете нанівець ба­жання дитини пізнавати щось нове.

• Подивіться на світ очима дитини.

Адже вона ще не знає, що таке фізика, хімія й ба­гато інших наук. І знань про навколишній світ у неї поки що зовсім небагато. Тому пояснювати все дове­деться «на пальцях», на живих прикладах. Чим прості­ше пояснення, тим краще. Однак не перестарайтеся, спрощуючи свої відповіді. Деякі процеси або явища не можна пояснювати занадто примітивно.

•  Не соромтеся звертатися до енциклопедій, довід­ників та Інтернету.

Багато батьків дуже бояться видатись в очах дити­ни не надто розумними. А як же непорушний бать­ківський авторитет? Але ж усього знати не може ніх­то. Малюк підросте, й сам це зрозуміє. Немає нічого жахливого в тому, що батько не може відповісти на запитання. «Давай пошукаємо відповідь в енциклопе­дії», — запропонує татко маляті, й весь вечір вони із задоволенням будуть штудіювати який-небудь розділ, а потім ще й проведуть дослід, аби дізнатися: як же це насправді працює? Ваш батьківський авторитет зовсім не постраждає, а дитина навчиться самостійно знахо­дити відповіді на запитання.

• Звертайтеся до фахівців.

Скажімо, у дитини виникло запитання з галу­зі хімії. А ви в цьому предметі не дуже обізнані. Зате ваша бабуся все життя пропрацювала хіміком або ваш знайомий очолює хімічну лабораторію. Прекрасно! «А давай зателефонуємо бабусі й запитаємо в неї, адже вона такий фахівець!» — кажете ви. Питання можна адресувати телевізійним майстрам, лікарям, продав­цям, загалом професіоналам у своїй справі.

• Не читайте лекцій.

Тобто не пояснюйте все занадто складно й «зарозумно». Коротке, яскраве пояснення надовго запам'я­тається маляті й змусить його замислитися.

•Намагайтеся супроводжувати пояснення експери­ментом або ілюстрацією.

Наші діти набагато краше розуміють пояснення, якщо їм намалювати, «як це працює». Дитячий мозок краще сприймає зорові образи, на слух інформація засвоюється складніше. Тому навіть якщо ви не дуже добре малюєте, спробуйте зобразити у вигляді простої схеми те, про що розповідаєте.

• Не відповідайте занадто коротко.

Адже діти — істоти образні. А для того, щоб нама­лювати в голові картинку, одного-двох слів явно не­достатньо. Крім того, дитина одразу відчує, що вам із нею нецікаво й ви не налаштовані на спілкування.

• Не принижуйте дитину.

Не варто говорити: «Ти ще маленький, тобі це складно зрозуміти» або «Як же ти можеш цього не знати?!» Якщо малюк почуватиметься ніяково, став­лячи вам запитання, то вже незабаром він перестане це робити взагалі. Маленькому «чомусику» цілком дозволено чогось не знати або не вміти, й у цьому немає нічого смішного або жахливого.

•  Відповідайте серйозно, але з гумором.

«Тату, а чому..?» — «А по качану!» — інколи доводить­ся чути й такі діалоги. Вдаватися до такого «гумору» не варто. Наші малята дуже чутливі й вразливі. І реагувати навіть на найсмішніші або безглузді запитання потрібно дуже серйозно. А от відповісти із гумором, так, щоб ма­люкові стало смішно або весело, — це будь ласка!

• Говоріть мовою дитини.

Як це? Просто й зрозуміло, супроводжуючи свою розповідь яскравими простими прикладами.

• Грайте в ігри

Як і для чого вчити дитину бути допитливою?

•   Не залишайте поза увагою дитячі запитання.

•   Не проґавте вік «чомучок».

І етап — 2—3 роки — неважкі запитання.

ІІ етап — 4—5 років — запитання складніші.

ІІІ етап — 6—7 років — без довідкової літератури не обійтися.

• Учіть дитину самостійно шукати відповіді на за­питання (енциклопедії, словники, довідники); купуйте довідкову літературу.

• Розповідайте більше, ніж потрібно для відповіді, торкайтеся суміжних галузей знань.

•   Хваліть дитину за те, що вона поставила запи­тання.

•   Пізнавайте світ разом.

•   Грайте у розвивальні ігри.

— Для чого розвивати допитливість? Для форму­вання в дітей пізнавальних (навчальних) інтересів; для подальшого становлення особистості, розвитку вміння шукати відповіді на різноманітні життєві пи­тання, здатності втілювати власні нові, нестандартні ідеї в життя.

Головне завдання батьків полягає в тому, щоб не ставити перед собою мету виховати вундеркінда, а дбати про загальний розвиток дитини, пробуджувати інтерес до різних видів діяльності та залучати малюка до участі в них.

Як виховати добру людину

Поради батькам

Нинішній час для досягнення щас­тя особливо потребує сильних осо­бистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людь­ми, у здатності програвати, не оздоб­люючись, спостерігати за успіхом друга, не заздрячи. І сила ця — сила добра. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням та страхом, а силою доброзичливої уваги до дитини та її проблем можна допомогти їй позбу­тися озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є осо­бистість відкрита, доброзичлива, доб­ра. Це вже залежить від Вас, шанов­ні батьки!

1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми.

2. Безпосереднє спілкування з до­рослими, приклад дорослих, на­слідування їх— суттєвий фактор морального формування особис­тості.

3. Значну роль відіграє вплив дорос­лих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго, на фор­мування правильних моральних оцінок.

4. Критеріями для моральної оцін­ки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.

5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі | активного подолання поганого.  Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок,  якого від нього чекають дорослі.  Тому не можна вважати мораль­ними ті вчинки, що здійснюють­ся через боязнь покарання, через власну вигоду.

6. Хай не буде жодного дня без про­читаної книжки.

7. Розмовляйте з дитиною, розвивай­те її мовлення. Цікавтеся справа­ми і проблемами дитини.

8. Акцентуйте увагу на розумінні мо­тивів моральної поведінки, ролі; вольової умови, значенні ситуації самостійного морального вибору. 

9. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати,ліпити.

10.  Відвідуйте театри, організовуйте і сімейні екскурсії містом.

11. Надайте перевагу повноцінному; харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

12.Привчайте дітей до самообслуго­вування і формуйте трудові навич­ки та любов до праці.

13.Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім'ї зі своїми правилами і обов'язками.

14. Пам'ятайте, що діти — не просто продовжувачі наших особистих умінь та здібностей. Кожна ди­тина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну долю.

15. Пам'ятайте! Дитина, що сповне­на зла і агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.